Спецпроект

В ЛУГАНСЬКУ ОБСТРІЛЯЛИ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ. Фото

В результаті обстрілу, який влаштували терористи у Луганську, постраждав Музей історії та культури по вулиці Карла Маркса, 30.

Про це повідомляє Еспресо.tv з посиланням на Informator.lg.ua.

Як повідомляється, снаряд потрапив у вікно другого поверху. Вибух зруйнував стіну і зіпсував фасад. Також зафіксовані сильні пошкодження всередині будівлі, на другому поверсі повибивало вікна.

 

У соціальних мережах повідомляють, що обстріл здійснили з гранатомету "кадировці".

Будівля музею була побудована в 1880-х роках і вважається пам'ятником архітектури. У 1980 році в будівлі було створено музей Климента Ворошилова, а в 1990 році його перепрофілювали в Музей історії та культури Луганська. Колекція музею нараховує більше 50 тисяч експонатів.

 

Як відомо, у травні 2014 року терористи із самопроголошеної "Донецької народної республіки" вилучили з музею в меморіальному комплексі "Твоїм визволителям, Донбасе!" макет протитанкової рушниці Симонова ПТРС-41, а також два масогабаритних макети автоматів АК-47 "для захисту республіки".

23 червня 2014 року терористи самопроголошеної "Луганської народної республіки" викрали старшого викладача історії Луганського національного університету Володимира Семистягу.

24 червня терористи ЛНР викрали з власного помешкання викладача історії Східноукраїнського національного університету ім.Даля Сергія Сергієнка.

Зараз у місті відбувається гуманітарна катастрофа. Кілька днів поспіль Луганськ постійно обстрілюють, загинуло вже кількадесят мирних жителів.

Дивіться також: "У Донецьку терористи хочуть забрати з музею військову техніку"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.