Кафедра історії Могилянки шукає студентів

Кафедра історії Національного університету "Києво-Могилянська академія" запрошує випускників шкіл, які захоплюються дослідженням минулого і хочуть реалізуватися як фахові історики, вступати на бакалаврську програму.

Про це ІП повідомили працівники кафедри.

Майбутнім студентам пропонують індивідуальний підхід викладання; вивчення праць найбільш авторитетних істориків сучасності; фахову обізнаність із українською та західною історіографією; отримання навичок критичного аналізу джерел – як рукописних, так і візуальних.

"Кожен зможе вибрати ближчий до душі напрям дослідження – історію повсякдення, історію церкви, історію дипломатії, інтелектуальну історію чи історію ідей, радянські студії чи студії пам’яті, вивчення тоталітаризму чи теорію історії, політичну історію чи історію євроінтеграції тощо", - наголошують викладачі.

Випускники кафедри зможуть продовжити навчання на магістерських і докторських програмах у провідних університетах світу, а після їхнього завершення працевлаштування на кафедрі.

"Ті ж, хто вирішують обрати неакадемічну кар’єру, прокладають собі успішний шлях експертами у провідних громадських організаціях, в журналістиці, в дипломатії та політиці", - обіцяють в НаУКМА.

Умови вступу можна переглянути на сайті університету.

Тих, хто уже має базову вищу освіту з історії, запрошуєють уступати на маґістерську програму Могилянки.  

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.