Ветеран-червоноармієць здав кров для військових АТО

92-річний ветеран Другої світової війни Микола Осташевський із Дніпропетровська приєднався до акції здачі крові постраждалим під час проведення антитерористичної операції на Донбасі.

Про це повідомляють Новини Дніпропетровська.

За словами головного лікаря Дніпропетровської обласної клінічної лікарні Сергія Риженка, 657 осіб із понад півтори тисячі охочих здали свою кров. Інших лікарі допустити не змогли за медичними показниками.

Риженко подякував усім, хто прийшов до лікарні, щоб стати донором. Препарати крові, які були отримані в результаті акції - найбільш масової в сучасній історії України - будуть використовуватися для переливання пораненим.

Микола Осташевський. Фото: tsn.ua

Микола Осташевський почав війну в лавах народного ополчення Ленінграду, солдатом Червоної армії дійшов до Ельби. Мешкає у Дніпропетровську. У квітні 2014 року він зголосився до військкомату, щоб захищати Україну від путінської агресії.

Дивіться також інші матеріали за темою "Ветерани"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.