В День Скорботи у Сімферополі прославляли Сталіна. ФОТО

22 червня у Сімферополі на могилі Невідомого солдата встановили портрети керівника СРСР у 1925-53 роках Йосипа Сталіна.

Відповідне фото на своїй сторінці Facebook опублікував журналіст Дмитро Жмуцький.

Біля Вічного вогню в сімферопольському парку імені Гагаріна встановили два великих плакати 1940-х років, що прославляють радянського диктатора.

 

Подібні дії окупаційної влади можуть спричинити подальшу ескалацію нестабільності на півострові, оскільки ображають історичну пам'ять кримських татар - корінного населення регіону. У травні 1944 року за наказом Сталіна татарське населення було примусово депортоване з Батьківщини.

У грудні 2012 року представники Меджлісу кримськотатарського народу прибрали з вулиць Сімферополя встановлену російськими політиками виставку, яка прославляла Сталіна.

У листопаді 2011 року кримські татари виступили з рішучим протестом проти розміщення портретів Сталіна на громадському транспорті Севастополя.

Як відомо, 22 червня [день нападу нацистської Німеччини на СРСР в 1941-му] в Україні щороку відзначається як День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни.

Меморіальний комплекс "Вічний вогонь" у Симферполі було відкрито в часи Української РСР, 1 квітня 1975 року. Поруч із пам'ятником перепоховали невідомого солдата Червоної армії з одиночної могили на кладовищі на вулиці Беспалова.

За проведеним у лютому 2013 року КМІС соцопитуванням, 74% українців вважають Сталіна жорстоким тираном, а 57% не хочуть більше такого керівника, як Сталін. Позитивно до Сталіна ставляться 22% населення України.

У червні 2013 року представники Донецької міськради заявили, що "трепетно" ставляться до того, що Сталін досі залишається почесним громадянином Донецька.

У жовтні 2012 року прем'єр-міністр РФ Дмітрій Мєдвєдєв заявив, що Сталін воював проти власного народу.

У 2011 році газета "Комуніст Криму" надрукувала вірш із прославлянням Третього рейху, вважаючи, що це вірш про прославляння СРСР.

Дивіться також:

Путіну вигідний культ Сталіна

Як Гітлер і Сталін вітали один одного в "Правде". СКАНИ

В єдиному підручнику з історії Росії Сталіна зобразять реформатором

15 гріхів Канібалісімуса. Про злочини Сталіна

Гітлер проти Сталіна - хто був гірший?

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.