Шість відсотків киян є представниками радянської традиції - соціологія

Тільки 11% киян заявили, що вони є представниками радянської і російської культурної традицій.

Про це свідчать результати соціологічного опитування, повідомляє Дзеркало Тижня.

Дві третини киян (65%) відносять себе до української культурної традиції, кожен десятий (9%) - до європейської культурної традиції, а 7% опитаних відносять себе до світової культурної традиції.

Представниками радянської і російської культурної традицій себе вважають 6% і 5% киян, відповідно.

Переважна більшість жителів міста (88%) вважають себе патріотами Києва.

Більше половини киян (54%) в даний час ідентифікують себе передусім як громадян України, а кожен третій (30%) - як житель свого міста.

В даний час 39% киян почуваються господарями у своєму місті, тоді як протилежної думки дотримуються 31% опитаних.

Соцопитування донецької компанії Research & Branding Group проводили серед дорослого населення Києва з 1 по 13 травня 2014 року. Очікувана середня похибка вибірки складає +-3,2%.

Дивіться також інші матеріали за темою "Соціологія"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.