У Польщі посадили генерала, який у 1981-му саджав опозиціонерів

Окружний суд міста Щецин (Польща) засудив колишнього генерала міліції часів Польської народної республіки до двох років тюрми.

Це перший вирок у Польщі, який карає за інтернування активістів опозиційного руху "Солідарність" під час воєнного стану в Польщі (1981-83 pp.), повідомляє Ґазета Виборча.

"Позбавляючи людей свободи без юридичного підґрунтя, генерал Громадянської міліції [назва МВС у соціалістичній Польщі - ІП] Ярослав В. здійснив комуністичний злочин", - прокоментувала своє рішення суддя, яка розглядала апеляцію.

За її словами, підстав для відміни рішення попередньої інстанції немає.

80-річний екс-міліціянт будь-якої хвилини може опинитися за ґратами, підкреслило видання.

Генерал В. у грудні 1981 року був воєводським комендантом міліції [аналог голови обласного управління МВС - ІП] у Щецині.

12 грудня 1981-го, за день до офіційного оголошення про воєнний стан, він підписав наказ про арешт діячів незалежного профспілкового руху "Солідарність". Список цих діячів для генерала підготувала Служба безпеки соціалістичної Польщі, відповідного рішення суду не було. Затриманих активістів били і принижували.

У 2006 року Ярослава В. було затримано за зверненням відділу розслідувань Інституту національної пам'яті Польщі. Він провів під арештом два тижні і вийшов під заставу.

Слідчий ІНП наголошував, що декрет соціалістичної влади про інтернування вийшов аж 17 грудня 1981-го, тобто рішення генерала про арешт було незаконне і злочинне навіть за кодексом соціалістичної Польщі.

Під час слідства суд заслухав 96 свідків, в тому числі тих, які в часи ПНР займали найвищі державні посади. Свідчення дав і колишній голова Громадянської міліції Чеслав Кіщак, засуджений у 2012 році за введення воєнного стану.

У 2010 році районний суд Щецина визнав генерала винним у злочинах проти людства, які не мають строку давності, і присудив йому два роки ув'язнення.

Захист подав апеляцію до окружного суду, але там вирок визнали справедливим, назвавши рішення міліцейського генерала "комуністичним злочином", "злочином проти людства" і "політичними переслідуваннями".

Загалом рішення генерала В. визначили долю 67 поляків, які в результаті потрапили до таборів і тюрем.

Воєнний стан було введено в Польщі 13 грудня 1981 року, кілька тисяч діячів опозиції були інтерновані, а страйки придушувалися за допомогою армії.

Багато опозиціонерів з незалежного профспілкового руху були засуджені до тюремного ув'язнення, а деякі були змушені емігрувати. Воєнний стан офіційно було скасовано в липні 1983 року.

Як відомо, у травні 2014 року в Будапешті засудили до 5,5 років позбавлення волі міністра внутрішніх справ соціалістичної Угорщини Белу Біску за його участь у репресіях проти учасників антирадянського повстання 1956 року.

У січні 2012 року в Польщі засудили до двох років позбавлення волі (умовно) міністра внутрішніх справ ПНР Чеслава Кіщака, який був визнаний відповідальним за введення військового стану в 1981 році.

У червні 2012 року в Польщі суд засудив до різних термінів тюремного ув'язнення (умовно) чотирьох колишніх міліціонерів. У 1987 році вони, переодягнувшись у цивільне ["тітушки"], жорстоко побили учасників мирної демонстрації протесту.

У 2010 році в Польщі набув чинності закон, згідно з яким колишні співробітники спецслужб Польської Народної Республіки, а також члени військової ради, які ввели в країні в 1981 році військове положення, позбавляються привілеїв при нарахуванні пенсій.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.