Відкрився сайт, присвячений усній історії

Відкрито сайт Української асоціації усної історії (УАУІ). Хто цікавиться процесом безпосередньої передачі та запису спогадів людини (за допомогою аудіо- чи відеотехніки), отримав новий інструмент. Історики отримають нові джерела.

Усна історія - науковий збір і опрацювання історичної інформації про осіб, родини, важливі події тощо за допомогою інтерв'ювання учасників або очевидців і технічної фіксації їхніх спогадів.

УАУІ - недержавна добровільна громадська організація. Створена у Харкові в жовтні 2006 року з ініціативи учасників міждисциплінарної наукової конференції „Усна історія в сучасних соціально-гуманітарних студіях: теорія та практика досліджень".

Адреса сайту Української асоціації усної історії - oralhistory.com.ua.

Головними завданнями УАУІ проголошено:

- створення тимчасових робочих груп у складі вітчизняних та зарубіжних фахівців для проведення науково-дослідницьких робіт;

- організація наукових конференцій, семінарів, літніх шкіл;

- забезпечення обігу фахової інформації, а саме: створення всеукраїнської бази даних з усної історії і обмін інформацією наукового та організаційного характеру між фахівцями в галузі усноісторичних та суміжних дисциплін;

- редакційно-видавнича діяльність;

- надання різного роду інтелектуальних послуг, а саме: рецензування, редагування, укладання оглядів зарубіжної наукової літератури, анотованих бібліографій тощо, здійснення наукової експертизи й надання консультацій з усноісторичної тематики;

- організація циклів публічних лекцій, виставок, презентація нових книг, науково-просвітницька діяльність.

Як відомо, у березні 2012 року відкрився український сайт, присвячений жіночій/ґендерній історії.

В січні 2012 року історики Андрій Портнов і Володимир Маслійчук запустили сайт для академічного спілкування істориків Historians.in.ua.

В серпні 2011 року сайт, присвячений історії України, відкрила газета "День".

Дивіться також інші матеріали за темою "Усна історія"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.