УПЦ КП заявляє про репресії проти церкви на Донбасі

Українська православна церква Київського патріархату заявляє про факти погроз життю та здоров’ю духовенства і вірних на Сході України.

Про це йдеться у заяві, оприлюдненій у четвер.

''На жаль за останній час Київській Патріархії стали відомими численні факти погроз життю та здоров’ю духовенству і вірних УПЦ КП, створення перешкод діяльності Церкви в східних областях України з боку контрольованих і заохочуваних з Росії терористичних та сепаратистських сил'', - сказано у зверненні.

''Зокрема, озброєні особи вдиралися до храмів Київського Патріархату з вимогою до священнослужителів негайно переходити в підпорядкування Московського Патріархату, терористи "оголошували смертні вироки" священикам КП, що в нинішніх умовах створює реальну загрозу життю духовенства і вірних УПЦ КП в Донецькій та Луганській областях'', - зазначається у заяві.

''В деяких місцях через активність терористичних та сепаратистських сил, створювані ними перешкоди (блокпости) духовенство, з метою не наражати парафіян на небезпеку, змушене в деяких храмах значно скорочувати кількість богослужінь, а в окремих і зовсім їх припиняти'', - повідомили в УПЦ КП.

Окрім того, у заяві вказується на зв’язок між одним з керівників терористів і озброєних сепаратистів, офіцером російських спецслужб Ігорем Гіркіним (Стрєлковим) і К. В. Малофєєвим – головою правління Благодійного фонду Святителя Василія Великого (Росія), який був організатором привезення в Україну так званих "Дарів волхвів".

''Занепокоєння викликає також виявлений Запис їхніх переговорів, де Гіркін звітує "Константину Валерьевичу" про напад на українських військовослужбовців та правоохоронців, а останній вітає з "добре відзначеним святом" (Вербною неділею) доступний у мережі Інтернет'', - сказано у заяві.

''Існують й інші докази тісного зв’язку між Гіркіним (Стрєлковим) та вказаним російським навколоцерковним фондом'', - йдеться у повідомленні.

У заяві міститься заклик до Московського Патріархату засудити співпрацю із сепаратистами і відмежуватися від неї, покарати винних.

Враховуючи все це, УПЦ КП звернулася до представників державної влади України з проханням захистити духовенство і громади Київського Патріархату в Донецькій та Луганській областях від нападів і погроз злочинців.

Як відомо, у Костянтинівці (Донецька область) на блок-посту сепаратисти застрелили православного священика.

У квітні 2014 року Кримська єпархія УПЦ КП заявила про порушення окупаційною владою попередніх гарантій недоторканості парафій Київського патріархату в регіоні, про репресії та погрози. Все духовенство КП було змушене евакуювати своїх рідних на "материк".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.