Спецпроект

Нью-Йоркська бібліотека виклала онлайн 20 тисяч історичних карт. СКАНИ

Нью-Йоркська публічна бібліотека відкрила для безкоштовного скачування та використання 20 тисяч історичних карт. Частина з них - карти Австро-Угорської імперії, де можна знайти плани нинішніх Буковини, Галичини й Закарпаття.

Про це повідомляють Тексти з посиланням на сайт бібліотеки.

У колекції бібліотеки переважно представлені карти США XVI-XIX століть (наприклад, карта Середньо-Атлантичних штатів і докладні схеми Нью-Джерсі і районів Нью-Йорка XVI-XX століть).

Також у ній можна знайти топографічні карти Австро-Угорської імперії 1877-1914 років, Бразилії, Парагваю, Уругваю (1860), Африки (1736), Китаю (1701), багатьох штатів, міст США різних періодів та багато інших.

Артефакти атрибутовані за спеціалістами, які їх виготовляли (видавець, топограф, гравер, інженер тощо).

Королівство Галичини й Володимирії і дистрикт Буковина (XVIII сторіччя)

Бібліотека також представила інструмент, який допоможе накласти історичне зображення в Google Maps.

 

Всі карти безкоштовні для завантаження і доступні у високій якості.

План і фасад Межигірської фаянсової фабрики (келій Межигірського Спаського козацького монастиря), 1766 рік

При публічному розміщенні співробітники бібліотеки просять підписувати їх фразою "The Lionel Pincus & Princess Firyal, Map Division, The New York Public Library".

Дивіться також інші матеріали за темою "Карти"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.