Спецпроект

Дніпропетровському історичному музею - 100 років!

27 квітня 1914 року за старим стилем у Міському саду Катеринослава (нині парк Глоби) була відкрита міська картинна галерея.

Саме з цієї дати бере початок історія Дніпропетровського художнього музею, повідомляє офіційний сайт закладу.

Перша експозиція складалася з 64 картин, що надійшли від Імператорської Академії мистецтв, товариства ім. Архипа Куїнджі, приватних осіб та місцевих художників – ініціаторів створення музею.

За свою історію музей декілька разів змінив своє місцезнаходження. З 1922 року він займав 8 кімнат на другому поверсі будинку Хреннікова (тепер готель "Україна"), з 1939 року по сьогодення – розміщується в будинку №21 по вул. Шевченка.

Сьогоднішній музей має у своїй колекції понад 9000 творів живопису, графіки, скульптури, предметів декоративно-прикладного мистецтва вітчизняних та іноземних авторів, щорічно поводить більше 60 пересувних та стаціонарних виставок.

Творчий професійний колектив музейників в дні відзначення сторічного ювілею запрошує городян і гостей міста відвідати музей та ознайомитися з різноманітними експозиціями.

"Історична Правда" відає колег із ювілеєм і запрошує читачів переглянути фоторепортаж із екскурсії Дніпропетровським історичним музеєм.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.