Міграційна служба РФ не знає про заборону в'їзду для Джемілєва

Федеральна міграційна служба Росії не має у розпорядженні інформації про заборону в'їзду народному депутату України Мустафі Джемілєву на територію Росії, зокрема, у Крим.

Про це УкрІнформу повідомили у прес-службі ФМС Росії.

"Такої інформації немає. Відповідно, чому ви думаєте, що йому заборонили в'їзд у РФ? Я такий саме акт можу вам надіслати, ви мені можете надіслати. Я його бачив і тут просто нічого коментувати", - сказав представник прес-служби.

Співрозмовник агентства вважає, що акт повідомлення Джемілєву про заборону в'їзду до Росії, розміщений на сайті Меджлісу, є "просто папірцем" і не має ніякої юридичної сили.

"Це просто папірець, який хтось комусь виписав без печатки і без підпису, тут і коментарі зайві. Ми не коментуємо такі папірці", - відзначили у ФМС РФ.

У прикордонну службу ФСБ Росії для отримання коментаря додзвонитися не вдалося.

Як повідомлялося, вранці 22 квітня лідеру кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву, який перетинав адміністративно-територіальний кордон окупованого Криму з Україною, російські товариші вручили "Акт повідомлення про заборону в'їзду до Російської Федерації", датований 19 квітня.

Джемілєв назвав вручене йому "рішення" не чим іншим, як показником того, "з якою "цивілізованою" державою ми маємо справу". Він також заявив, що незважаючи на будь-які "постанови", їздитиме в Крим.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.