70% українців із Півдня та Сходу не хочуть у Росію

Близько 70% громадян України, які проживають на Півдні та Сході країни, не підтримують ідею відокремлення своєї області та приєднання до Росії.

Про це свідчать дані опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) на замовлення "Дзеркала Тижня".

Згідно з даними, 69,7% респондентів в регіоні проти таких змін. Водночас 15,4% жителів хочуть приєднатися до Росії, 12,5% – вагаються з відповіддю.

Найбільше противників ідеї відокремлення області та приєднання до Росії – в Миколаївській області (85,4%), Херсонській (84,6%) та Дніпропетровській (84,1%). У Харківській області таких респондентів 65,6%, в Донецькій – 52,2%, у Луганській – 51,9%.

Щодо підтримки ідеї приєднання своєї області до Росії найбільше "за" – серед опитаних у Луганській (30,3%), Донецькій (27,5%) та Харківській (16,1%) областях, найменше – у Херсонській (3,5%).

Крім того, 25% жителів південно-східних областей готові вийти на вулицю і підтримати мітинги за приєднання регіону до Росії, за 60,4% байдужих – у Донецькій і 60,8% – у Луганській областях.

Водночас у Дніпропетровській області 89,9% опитаних до мітингів із такого приводу за жодних обставин не приєднаються, у Запорізькій цей показник становить 83,3%, у Миколаївській – 89,1%, Одеській – 75,8%, Харківській – 75,7% і Херсонській – 91,1%.

Опитування проводилося 10-15 квітня 2014 року. Опитано 3232 респондентів у віці від 18 років у 160 населених пунктах восьми регіонів Півдня та Сходу України: Одеської, Миколаївської, Херсонської, Харківської, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Донецької областях. Похибка вибірки не перевищує 1%.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.