Спецпроект

У Музеї історії Києва покажуть картини, украдені владою і биті тітушками

Музей історії Києва вперше експонує полотна вітчизняних класиків живопису, що були відібрані на "тимчасове користування" і з 2012 року знаходились у КМДА і режимних приміщеннях Державного управління справами.

Зараз вони повернені у фонди Музею і знов стали відкриті для киян і гостей міста, повідомляє Музейний простір.

В експозиції переважають міські пейзажі, особливо зображення Києва недавніх часів.

Серед провідних тем київських пейзажів другої половини ХХ століття – війна і її  руйнівні наслідки, відбудова та поява нових районів, старі пам’ятки, схили Дніпра, парки міста.

Жанр переживає свій справжній розквіт в творчості видатних живописців Сергія Шишка, Миколи Глущенка, Федора Коновалюка, в "офіційних" панорамах Василя Чегодара і ліричних полотнах Михайла Вайнштейна.

Особливої уваги заслуговує грандіозний цикл Сергія Шишка під промовистою назвою "Київ – улюблене місто".

Протягом майже півстоліття художник фіксував зміни, що відбувалися в Києві, спостерігав за тим, як позначаються в міському пейзажі різні пори року.

Сергій Шишко, створивши справжню "київську сюїту". Микола Глущенко, вихований на кращих традиціях французького живопису кінця ХІХ  та першої половини ХХ століть, працював в різних жанрах – від пейзажу-етюду, що зберігає безпосередність та свіжість натурного погляду, до пейзажу-картини із завершеним та узагальнено-декоративним вирішенням образу.

 

В київських краєвидах Глущенка в першу чергу приваблюють тонкі нюанси сезонних змін, пора цвітіння та буяння життєвих сил природи у київських парках та передмістях.

Учень видатного художника Івана Їжакевича, Федір Коновалюк продовжив і розвинув кращі здобутки свого вчителя - камерність інтонації, вишукану гармонію кольорів, тонку деталізацію, і одночасно невимушеність обраного мотиву.

 

Олександр Хвостенко-Хвостов — авангардист, творець агітаційних плакатів і художньої реклами, видатний театральний художник. Особливу цінність складають дві його картини, написані в 1950-х роках: "Київ. Дахи" і "Площа Богдана Хмельницького".

Об’єднані темою Києва, представлені іменами провідних художників, пейзажні твори виявляють найхарактерніші риси українського мистецтва ХХ сторіччя.

Завершують експозицію твори сучасних київських митців.

Час і місце: 15 квітня 2014 року,  18:00. Київ, вул. Хмельницького, 7 (метро "Театральна").

Під час вернісажу будуть продемонстровані унікальні фотокадри творів з фондів музею історії Києва, що знаходились на збереженні в Українському домі і були варварськи пошкоджені і пограбовані під час захвату Українського дому "тітушками" 18-19 лютого 2014 року.

Таким чином, окрім "вцілілих і повернених" експонатів музею, відвідувачі зможуть подивитися на твори, що потерпіли від сучасних вандалів і вже ніколи не стануть такими, якими були.

Під час презентації відбудеться виступ київських музикантів, лауреатів міжнародних і всеукраїнських конкурсів, піаніста Олександра Москальця і співачки Ганни Гури (сопрано).

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.