Помер легендарний французький історик Середньовіччя

Французький історик, фахівець із Середньовіччя Жак Ле Гофф помер сьогодні в Парижі на 91-му році життя.

Він був одним із засновників "Нової історичної науки", прихильником концепції "тотальної історії" і представником молодшого покоління "школи" Анналів", нагадує Радіо Свобода.
 
Ле Гофф народився 1 січня 1924 року в Тулоні. Багато років був одним із керівників академічного ревю "Аннали. Історія. Соціальні науки", написав багато книг, навчальних посібників з історії.

Його перша монографія - "Інтелектуали в Середньовіччя" - вийшла в 1956 році.

Серед робіт Жака Ле Гоффа, перекладених десятками мов - "Цивілізація середньовічного Заходу", "Інше Середньовіччя", "Народження Європи", "Герої і чудеса Середніх віків", біографії Людовика Святого і Франциска Ассизького.
 
У 1987 році Ле Гофф став лауреатом Гран-прі Франції з історії. У 1991-му отримав золоту медаль Національного центру наукових досліджень (CNRS), а в 1997-му - Орден Мистецтв і Літератури.
 
Про смерть Жака Ле Гоффа сповістили представники його родини. Про дату і місце прощальної церемонії наразі не повідомляється.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.