Спецпроект

Цінності з маєтку Пшонки передали в музей

Активісти Правого сектору передали в Національний художній музей України цінності з дому екс-генпрокурора України Віктора Пшонки.

Про це повідомляє Інтерфакс.

Під час цієї передачі був присутній міністр культури України Євген Нищук. Активісти передали на зберігання ікони, картини, монети та інші предмети мистецтва, знайдені в особняку в селі Гореничі Київської області.

Нищук зазначив, що деякі цінності у будинку Пшонки раніше зберігалися в українських музеях, і ще потрібно розібратися, яким чином вони потрапили в особняк колишнього глави ГПУ.

Серед іншого в Національний художній музей передали такі книги як "Тріодь цвітна" (видана в 1604 році в Москві), "Творения Иоанна Златоуста" (18-те століття), Напрестольне Євангеліє (видане в 1862 році в Москве).

Заступник генерального директора музею Марина Скирда повідомила, що передане майно разом з сотнями цінностей, знайдених в "Межигір'ї", виставлять у вигляді експозиції.

У Національному художньому музеї, за її словами, ці цінності будуть зберігатися тимчасово. Скирда зазначила, що це установа здатна забезпечити необхідні умови зберігання та безпеку цих предметів.

Як відомо, наприкінці лютого активисти зайняли особняк Віктора Пшонки, виявивши там велика кількість ювелірних виробів, стародавніх ікон, Євангелій, мощей Святих, дорогих творів мистецтва та інших цінностей.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.