Спецпроект

У Бахчисараї - конфлікт довкола особи директора історичного заповідника

Представники наукової та культурної громадськості Криму направили лист на ім'я самопроголошеного прем'єр-міністра Сергія Аксьонова, в якому захищають генерального директора Бахчисарайського історико-культурного заповідника Валерія Науменка.

Про це повідомляє агенція QHA.

У листі громадські працівники висловили стурбованість "тиском на директора БІКЗ з боку Бахчисарайської райдержадміністрації та представників бахчисарайського Меджлісу".

Автори листа просять Аксьонова розібратися зі сформованою ситуацією і припинити тиск на Науменко.

У відповідь голова Бахчисарайської райдержадміністрації Ільмі Умеров зазначив, що вимоги до Науменко покинути посаду гендиректора БІКЗ є небезпідставними.

За словами Умерова, через ініційовані директором реорганізації "пересварився весь колектив", в якому в результаті "склалася вибухонебезпечна ситуація".

"Багато працівників з числа кримських татар були понижені на посаді, - наголосив чиновник. - На посади призначалися люди з числа близького оточення директора. Такі дії можуть принести дестабілізацію в регіоні, особливо в такий складний період. Тому я викликав Науменка і запропонував написати заяву. Однак жодних загроз з мого боку на його адресу не надходило".

Як відомо, раніше своє невдоволення роботою Науменка висловив бахчисарайський Меджліс.

На думку глави бахчисарайського Меджлісу Ахтема Чийгоза, "гендиректор БІКЗ Валерій Науменко повинен бути відсторонений від займаної посади - у зв'язку з тим, що як керівник показав себе з усіх сторін негативно".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.