Спецпроект

НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ ВІДНОВЛЮЄ РОБОТУ

Після драматичної перерви у січні–березні 2014 року Національний художній музей України відновлює свою роботу.

15 березня 2014 року музей знову відчинив свої двері для відвідувачів повідомляє прес-служба НХМУ.

Будуть працювати два зали експозиції на першому поверсі і весь другий поверх. Глядачі зможуть побачити великий міжмузейний проект "Українська лінія модерну".

У музеї відновлюються екскурсії та всі просвітницькі програми згідно запланованого розкладу:

15 березня, субота

11:00 – Стратегії візуального мислення (абонемент)

14:00 – Лекторій "XX століття: Розмаїття індивідуальностей": Соцреалізм в українському мистецтві. Тоталітарна утопія (квиток)

16:00 – Клуб "Мистецтво – простір спілкування" (квиток)

16 березня, неділя

11:00 – "Сімейний лекторій": Пейзаж (абонемент)

11:00 – Лекторій для підлітків "Абетка мистецтва": Живопис та його види (абонементи є у касі музею)

12:00 – Лекторій "Корифеї": Олександр Архипенко (за квитком)

14:00 – Художня майстерня для дітей 6–12 років (абонементи є у касі музею)

16:00 – Художня майстерня від 13 років (абонементи є у касі музею)

Як відомо, від 22 січня 2014 року музей було зачинено у зв’язку із протистоянням на вулиці Грушевського та облогою території музею внутрішніми військами і спецпризначенцями.

У лютому працівники НХМУ висловили бажання отримати у свою експозицію катапульту, які використовували протестувальники під час сутичок.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.