Помер Євген Стахів - керівник ОУН на Донбасі

Помер Євген Стахів - діяч націоналістичного підпілля на Східній Україні в роки Другої Світової війни.

Про це Історичній Правді повідомила представник Стахова в Україні.

Ветеран помер у Нью-Йорку 26 січня у віці 95 років. До останніх днів свого життя він зберігав ясний розум і завжди цікавився подіями в Україні. Стахів регулярно телефонував в редакцію ІП, щоб обговорити новини, і завершував розмову побажанням "Тримаймо вище прапори!"

Історична Правда висловлює співчуття рідним і близьким ветерана.

Євген Стахів народився в 1918 році в Перемишлі (нині Польща). Член Організації українських націоналістів з 1934-го.

В 1938 році брав участь в обороні Карпатської України. В 1941-1943 роках — член Південної похідної групи ОУН, організатор націоналістичного підпілля у Східній Україні (Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Маріуполь).

"Я дуже вдячний мешканцям Донбасу, - згадував ветеран. - Два роки нас ховали та годували, ризикуючи життям. Ще раз повторюю, що це були не лише українці. Український підпільник на Донбасі потребував допомоги греків, євреїв, росіян, татар".

В 1944 році Стахів став одним із засновників Української Головної Визвольної Ради (УГВР) - багатопартійного передпарламенту й уряду воюючої України.

Євген Стахів

З 1949 року мешкав у США. Керівник Товариства українсько-єврейських зв'язків. Кавалер орденів України "За заслуги" (1997) і Ярослава Мудрого (2006).

На еміграції Стахів став одним із активістів "двійкарів" - демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Його брат Володимир був міністром в уряді Ярослава Стецька, його син Євген-Зенон - лауреат Нобелівської премії.

Провідна частина біографії Євгена Стахіва — зміна світогляду націоналістів під час Другої Світової війни, коли похідні групи ОУН прийшли на Схід. Саме під впливом "філософії східняків" ОУН змінила програму з тоталітарної на демократичну, перетворившись з регіональної партії на загальноукраїнську політичну силу.

Читайте також: "Правила життя Євгена Стахова"

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.