Спецпроект

У Пінчука - виставка про Чорнобиль

PinchukArtCentre представляє проект "(Де-)Конструкція. Реальність і вигадка" - виставку, яка пропонує до уваги відео роботи Крістіана Марклея (США), Діани Татер (США) та П’єра Юіга (Франція).

Про це повідомляє сайт ПінчукАртЦентру.

Три масштабні відеоінсталяції поєднані темою конструювання та/ або деконструювання культурно обумовлених уявлень. Присутня у творах напруга між дійсністю і вигадкою змушує глядачів переглянути своє ставлення до цих категорій.

Фільм "Перехресний вогонь" Крістіана Марклея, який був створений у 2007 році і вперше продемонстрований у PinchukArtCentre у 2008 році – це чотирьохканальне відео, в якому різні люди стріляють з різного типу зброї.

Це колаж образів, запозичених із американських вестернів і фільмів про війну. Аудіовізуальна композиція "Перехресного вогню" деконструює здійснення пострілу, дозволяючи глядачам раціоналізувати їхні емоційні й фізичні реакції на нього, а також вказує на їхній страх перед насильством і зачарованість ним.

Відеоробота "Чорнобиль" (2011) Діани Татер, спроектована на шість екранів, показує зону Чорнобильської ядерної катастрофи і занепад, що продовжується на території, яка досі не підлягає відновленню. Проекції відео оточують глядачів з усіх боків, тож інсталяція створює враження повного занурення, котре порушується лише тінями самих спостерігачів.

Робота П’єра Юіга "Тіло і хмарка" ("The host and the cloud"), 2010, з’явилась в результаті річного експерименту, який включав в себе низку подій, організованих художником у колишньому приміщенні Національного музею народного мистецтва і традицій у Парижі.

Цей фільм пропонує ознайомитися із задокументованими експериментами, в яких Юіг створював умови, що змушували учасників його перформансу та запрошених глядачів осмислювати моменти напруги між реальністю та фікцією, власне подією та її ігровим відтворенням.

Виставковий проект представлено на огляд з 7 лютого до 27 квітня 2014 року.

Дивіться також інші матеріали за темою "Чорнобиль"

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.