Спецпроект

Музей Тичини запрошує революціонерів на позитивну терапію

Проект Літературно-меморіального музею-квартири Павла Тичини під назвою "Затишний музей" може допомогти учасникам масових заходів у Києві зняти психологічну напругу.

Про це повідомляє сайт музею.

Весь музейно-фаховий та педагогічний інструментарій, що використовувався у щоденній роботі, зараз буде максимально спрямуватися на виконання музеєм функції осередку психологічного врівноваження населення, повідомляють музейники.

Ідеться про людей, які отримали психологічні травми внаслідок жорстоких силових протистоянь на вулицях Києва останніх днів.

"Саме зараз музей максимально повинен виконати свою методологічну функцію, спрямовану на психологічне врівноваження кожного відвідувача", - стверджують працівники.

"Усі музейні проекти, що були створені та запропоновані в останні роки, базувалися не лише на музейній методиці, а й на фахових рекомендаціях педагогів, лікарів, психологів, - наголошують музейники. - Очевидно, це сьогодні дає нам право пропонувати тим, хто потребує психологічного врівноваження, завітати до музею та в атмосфері проекту "Затишний музей" відчути бодай на якийсь час позитивні емоції".

Квартира-музей Тичини запрошує до себе "всіх, хто потребує внутрішнього врівноваження, мистецької терапії, душевного відпочинку та спілкування у музейному затишку".

Адреса квартири-музею Павла Тичини: Київ, вулиця Терещенківська, 5 (300 метрів від метро "Театральна").

Усі супутні для психологічної рівноваги послуги надаються безоплатно.

Музейники також закликали колег приєднатися до цього починання. Вони готові усім охочим надати поради й рекомендації.

Дивіться також віртуальну екскурсію Музеєм Тичини (з фото)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.