Нацисти хотіли використовувати у війні комарів - дослідник

Нацисти досліджували можливість використання у Другій світовій війні комарів, інфікованих малярією. Про це заявив доктор Клаус Рейнгардт з Тюбінгенського університету (ФРН) після роботи в архівах Ентомологічного інституту концентраційного табору Дахау.

Учений з'ясував, що тамтешні біологи шукали комарів, здатних добре виживати поза своїм природним середовищем існування, повідомляє ВВС.

У статті, опублікованій в журналі Endeavour, дослідник припускає, що цих комах могли поширювати на ворожій території.

Ентомологічний інститут в Дахау заснував у 1942 році Гайнріх Гіммлер, керівник СС.

Організація, як вважається, вивчала захворювання, які переносяться комахами, - на кшталт тифу, від якого страждали багато в'язнів Дахау.

Але доктор Райнхард знайшов докази того, що в інституті також досліджували певний вид комарів, здатних обходитися без їжі і води протягом чотирьох днів.

Їх можна було би заразити малярією, а потім розсіяти над ворожою територією з літаків. Такі комарі могли би досить довго виживати і заразити велику кількість людей, припускає дослідник.

На його думку, німецькі науковці вивчали можливе використання малярії, котра передається через комарів, в якості біологічної зброї.

Наразі невідомо, чи є зв'язок між роботою Ентомологічного інституту і дослідами доктора Клауса Шилінга, котрий зумисне заражав в'язнів малярією і був страчений після війни.

Дивіться також інші матеріали за темою "Третій рейх"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.