Спецпроект

Гробницю невідомого "винятково високого" фараона знайшли у Єгипті

Американські вчені виявили в провінції Сохаг гробницю невідомого раніше фараона.

За попередніми висновками вчених, він правив у Другій перехідний період Середнього царства, тобто приблизно в 1650-х роках до н. е., повідомляє УНІАН

Згідно з розшифрованими ієрогліфами на стіні гробниці, його звали Сенебкей. Ця знахідка має принципове значення для істориків, оскільки дозволить пролити додаткове світло на період правління Абидоської династії.

Судячи з гробниці, кажуть дослідники, Єгипет в ті часи переживав далеко не найкращі часи.

Сама мумія фараона лежала в дерев'яному саркофазі всередині гробниці, який був зроблений з кам'яних блоків. Тіло погано збереглася. Однак це не завадило встановити зріст Сенебкея - 185 см, що на ті часи було швидше винятком, ніж правилом. Поруч з мумією знаходилися поховальні посудини, однак ніякої царської начиння або статуеток, традиційно укладаються в гробницю, виявлено не було.

Цей факт, а також те, що мумія знаходиться в поганому стані і, судячи з усього, була раніше перенесена зі свого місця, дозволили археологам зробити висновок, що гробниця в давнину була розграбована.

Торік, у січні 2013 року, група італійських археологів виявила гробниці віком більше ніж 3 тис. років у Долині царів поряд з єгипетським містом Луксор. Відкриття було зроблено в ході розкопок під тим місцем, де знаходився і не зберігся до нашого часу заупокійний храм Аменхотепа II - сьомого фараона 18-ї династії, що правив приблизно в 1427-1401 роках до н. е.

У гробницях були знайдені залишки дерев'яних саркофагів і людські кістки, а також канопи - спеціальні посудини, що використовувалися для зберігання внутрішніх органів -  прикрашені зображеннями чотирьох синів давньоєгипетського бога Гора.

Інші матеріали за темою "Єгипет":

Найбільший музей у світі за кошти туристів хочуть збудувати у Єгипті

У Єгипті демонстранти напали на музей

До єгипетського музею повернули награбоване після повалення Мурсі

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.