Спецпроект

Музей голокосту повернув Польщі барак з Освенциму

"Барак 30" є єдиним збереженим експонатом з Освенциму, побудованим до вересня 1943 року.

Про це пише ua.for-ua.com.

Музей голокосту у Вашингтоні повернув меморіальному комплексу Аушвіц-Біркенау половину бараку, яка понад 20 років була частиною експозиції в США.

Музей намагався добитися продовження терміну оренди, однак це було неможливо, згідно з польським законом від 2008 року, який забороняє вивозити об'єкти історичної спадщини країни на термін більше п'яти років.  Експонат доставили в польський порт Гдиня по морю в неділю, 29 грудня.

Співробітники польського меморіального комплексу розповіли, що консервація споруди, яка 20 років виставлялася в музейному залі, може тривати до 3-х років. Після цього півбараку повернеться на своє історичне місце, поруч з іншою половиною.

У "Бараку 30"  розташовувалася лікарня для в'язнів так званого "сімейного табору" Терезіенштадт, куди перевозили євреїв з гетто в місті Терезин в Богемії і Моравії. Всього з Терезіна в Освенцим доставили близько 46 тисяч чоловік, з них приблизно 20 тисяч проживали в "сімейному таборі", а решту вбили в газових камерах або відправили в інші частини концтабору. За свідченням одного з в'язнів, що вижили, в "Бараці 30" розташовувалися терапевтичне та інфекційне відділення лікарні.

Теми

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.