Борець із архівістами Чмирь став заступником голови АП

Своїми указами президент Віктор Янукович звільнив з займаної посади голову Сумської облдержадміністрації Юрія Чмиря. Іншим указом він призначив його на спеціально створену посаду заступника голови адміністрації президента.

Про це повідомляє УП з посиланням на президентську прес-службу.

В адміністрації Чмирь керуватиме гуманітарним напрямком і відповідатиме за комунікацію адміністрації з іншими органами влади та ЗМІ.

"Дії влади мають бути зрозумілими для простих громадян. Люди повинні знати, що влада робить і навіщо, і чого чекати у майбутньому, - пояснив своє призначення Чмирь. - Президент ставить перед нами завдання роз’яснювати громадянам кожен наш крок, бути відкритими для людей".

Згідно з рейтингом Кабміну, Чмирь порівняно з іншими керівниками областей працював найгірше.

Після розгону мирного мітингу на Майдані Незалежності 30 листопада Льовочкін написав заяву про відставку, однак Янукович її не задовольнив.

Як відомо, у грудні 2010 року Чмирь звільнив директора Державного архіву Сумської області Геннадія Іванущенка. Представники Центру досліджень визвольного руху заявили, що звільнення відбулося з порушенням законодавства і спробою влади цензурувати історію. Сумський архів тоді був єдиним із обласних, який повністю оцифрував усі (57 тисяч) актові записи про смерть людей від Голодомору 1932-1933 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.