Спецпроект

У США відкриють музей пам'яті Джона Кеннеді в будинку його вбивці

У США відбулося відкриття нового музею, який являє собою приміський будинок, в якому вбивця Джона Кеннеді, Лі Харві Освальд, провів ніч перед вбивством. Дата відкриття нової пам'ятки США була приурочена до наближається 50-річчя з дня загибелі президента Кеннеді.

Про це пише tourprom.ru.

У будинку, що належав Майклу і Рут Пейн і знаходиться в одному з районів міста Ірвінг, Освальд зберігав гвинтівку, з якої і здійснив кривавий злочин. Трагічна історія почала привертати увагу цікавих і тому в 2009 році муніципальна влада міста Ірвінг викупила будівлю, після чого надала йому вигляду 1963 року.

Кевін Кендра, координатор проекту та начальник міського архіву Ірвінга заявив американській пресі: "Ми намагаємося розповісти людську сторону цієї історії. Драматична історія вбивства президента наповнена величезною кількістю символів, однак, крім самого вбивці, в будинку були присутні дві домогосподарки, які жили повсякденним життям і піклувалися про своїх дітей, в той час, як відбувалися історичні події".

Вбивство тридцять п'ятого президента США Джона Кеннеді було скоєно в п'ятницю 22 листопада 1963 в Далласі. Кеннеді був смертельно поранений пострілом з гвинтівки, коли він разом зі своєю дружиною Жаклін їхав у президентському кортежі по Елм- Стріт. У ході розслідування вбивства спеціально створена комісія прийшла до висновку, що вбивство було скоєно злочинцем-одинаком Лі Харві Освальдом.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.