Азаров відкрив чергові пам'ятники двічі Героям СРСР

Прем’єр-міністр Микола Азаров відкрив на Алеї воїнської слави у столичному парку Вічної Слави пам’ятні знаки двічі Героям Радянського Союзу.

Церемонія відбулася напередодні дня визволення Києва від фашистських загарбників, повідомляє Укрінформ.

"Ми продовжуємо формувати Алею Героїв і плануємо закінчити створення цього меморіалу до 70-річчя визволення України від фашистських загарбників, - сказав голова уряду. - Сьогодні ми відкрили два погруддя - генералові армії Іванові Черняховському і маршалу бронетанкових військ Петрові Рибалку".

За його словами, відкриття цих погрудь надзвичайно символічне, адже ці два видатні представники українського народу командували великими військовими з’єднаннями, що 70 років тому визволяли Київ.

Прем’єр-міністр зауважив, що загалом меморіальний комплекс включатиме 40 пам’ятних знаків видатним українським воєначальникам: авіаторам, танкістам, воїнам та партизанам, які виявили неабияку мужність й героїзм під час Великої Вітчизняної війни.

Алею Воїнської Слави планується відкрити в парку Вічної Слави (на Печерську, біля могили Невідомого Солдата і Музею пам'яті жертв голодоморів) до 2015 року. Рішення про її створення прийнято ВР і президентом Януковичем у 2012-му.

Спершу планується встановити вхідну стелу і 14 пам'ятних бюстів двічі Героям СРСР, які народилися в Україні або брали участь у її визволенні від нацистів. Загалом передбачається встановлення 40 пам'ятних бюстів. Вже встановлено погруддя льотчикам Івану Кожедубу, Григорію Береговому та Амет-Хан Султану.

Упродовж наступного року, до святкувань 70-річчя перемоги над нацистською Німеччиною, планується установити бюсти генерал-полковника артилерії Василя Петрова, генерал-полковника танкових військ Андрія Кравченка, маршала Радянського Союзу Петра Кошового, генерал-лейтенанта Семена Козака та інших.

Зазначимо, що в парку Вічної Слави з 1957 року існує Алея Полеглих Героїв, де поховані 34 бійці та офіцери Червоної армії, які відзначилися під час оборони і визволення Києва в 1941 і 1943 роках.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.