Спецпроект

У Гельсінкі закривається безкоштовний музей

Тільки до 17 листопада 2013 року можна відвідати музей-садибу Туомарінкюля (Tuomarinkylän kartanomuseo), розташовану в мальовничому місці північній частині Гельсінкі. А організовані екскурсії припиняться тут ще раніше: вже 3 листопада.

Про це пише travel.obozrevatel.com.

Будівля садиби 1790-го року є однією з найбільш значних будівель у Гельсінкі і належить місту. Наразі мерія шукає для нього нового господаря. Керівництво експозиції прийняло рішення про припинення діяльності навесні минулого року. В якості причин називається скорочення фінансування: коштів музею не вистачає на те, щоб платити оренду, проводити виставки і лекційну програму, випускати якісну видавничу продукцію. Крім того, за останні роки різко впала його відвідуваність.

Музей садиби Туомарінкюля зберігає унікальну колекцію дизайну інтер'єру від бароко до функціоналізму, предмети зі срібла, скла, кераміки, столові прилади, текстиль. Як і у всі філії Міського музею Хельсінкі, вхід сюди безкоштовний. Переїзд музейних колекцій Туомарінкюля в Міський музей відбудеться в 2016 році.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.