АНОНС: Музей Паустовського в Києві

Завтра відкриється перший у Києві музей Костянтина Паустовського. Міністерство культури і міська влада до цього не причетні.

Музей Костянтина Паустовського створений у київській школі №135 як приватну ініціативу її вчителів, учнів та їх батьків.

Це перший музейний проект у Києві, пов'язаний із ім'ям одного з найбільш популярних письменників минулого століття.

Досі в українській столиці, де Паустовський прожив в цілому більше 20 років, не було музею і навіть меморіальної дошки, присвяченої знаменитому прозаїку. Проект наразі не отримав жодної підтримки ні від Міністерства культури України, ані від міської влади.

Час і місце заходу: 30 листопада, субота, 12:00. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 12-Б, школа №135.

У церемонії відкриття візьмуть участь організатори музею та гості. Серед них - літературний секретар Паустовського Валерій Дружбинський.

Робота зі створення музею почалася в 2012 році - в рік 120-річчя письменника. У музеї зібрано документи і матеріали, присвячені творам Паустовського та його біографії.

Експозиція займає простору шкільну аудиторію, яка оформлена справжніми музейними стендами і предметами інтер'єру київського періоду життя Паустовського. Музей буде відкрито для вільного відвідування всіма бажаючими за попередньою домовленістю з адміністрацією школи.

У майбутньому робота музею може бути розширена за рахунок екскурсій Києвом, у якому Паустовський жив з шестирічного віку, навчався у Першій київській (Олександрівської) гімназії та Київському університеті Святого Володимира.

З життям і першими літературними дослідами Паустовського пов'язані багато вулиць Києва: бульвар Тараса Шевченка  вулиці Лютеранська, Стрітенська, Богдана Хмельницького, Івана Франка, Багговутівська.

З Україною Паустовського пов'язує не лише історія його власного життя, а й історія його родини - починаючи з прадіда, який оселився на річці Рось біля Білої Церкви. Більше того - родовід письменника по лінії батька пов'язаний із ім'ям запорізького гетьмана Сагайдачного.

Рідні Паустовського поховані в Україні - батько в с. Городище Білоцерківського району, мати і сестра - у Києві на Байковому кладовищі.

В Україні вже працюють Одеський меморіальний музей Костянтина Паустовського (філія Літературного музею) і Будинок-музей Паустовського в Старому Криму.

Київський музей письменника відкривається у столичній школі № 135. На початку 20 -го століття в її будівлі, яка занесена до реєстру історичних пам'яток, розміщувалося Друге реальне училище, а з 1909 року - Сьома чоловіча гімназія.

Тут училися скульптори Олександр Архипенко та Іван Кавалерідзе, великий піаніст Володимир Горовиць, вчений Володимир Симиренко, карикатурист Борис Єфімов, композитор Левко Ревуцький.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.