Спецпроект

Влада перейнялася будівництвом Музею Лесі Українки у Грузії

Міністерство закордонних справ України звернулося до Кабінету Міністрів України з проханням передбачити кошти на будівництво нового приміщення Музею Лесі Українки в м. Сурамі (Грузія).

Про це повідомляє прес-служба народного депутата, Олександра Бригинця. 

Міністерство прозвітувало, що до кінця 2013 року за рахунок коштів спонсорів планується виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво Музею Л.Українки. Саме будівництво також фінансуватиметься за рахунок спонсорів. Саме тому у зв’язку із відзначенням у 2021 році 150-річчя від Дня народження Л.Українки, МЗС звернулося до Кабміну з проханням передбачити у ві дповідній урядовій програмі кошти на реалізацію зазначеного вище проекту.

Тобто, з одного боку Міністерство говорить, що Музей будуватиметься за гроші спонсорів, з іншого - просить передбачити відповідні гроші в Держбюджеті.

11 липня 2013 року Грузія прийняла клопотання ГО "Спілка Л. Українки в Грузії" щодо будівництва нового приміщення музею на місці старого, виділивши рішенням зборів управи (районної ради) Хашурського муніципалітету земельну ділянку під будівництво музею. З огляду на обмеженість державного та місцевого бюджетів, грузинська сторона не має можливості забезпечити фінансування видатків та будівництво нового приміщення музею. 

Тому на сьогодні опрацьовується можливість вирішення цього питання у рамках бюджетної програми "фінансова підтримка забезпечення міжнародного позитивного іміджу України, заходи щодо підтримки зв’язків з українцями, які проживають за межами України".

За домовленістю із місцевою владою Грузії, замовником будівництва нового приміщення музею виступатиме товариство Лесі Українки, яке очолює колишній мер м. Сурамі Т.Гоголадзе.

Будівля ХІХ ст., в якій протягом 60 років діяв Музей Лесі України в грузинському місті Сурамі, суттєво зносилася та має усі ознаки аварійної. Саме тому, за висновками грузинського ТОВ "Прогресі", потребує заміни, бо вкладати гроші в її реконструкцію недоцільно.

Теми

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.