Спецпроект

У спецморпорта "Октябрьск" з'явився власний музей

20 листопада було урочисто відкрито музей спеціалізованого морського порту "Октябрьск", на Миколаївщині. Відкриття музею приурочили до 21-й річниці створення підприємства.

Про це пише mukola.net.

Експозиції музею розповідають про історію Миколаївського краю, а окремі стенди присвячені трудовим династіям портовиків, передовикам виробництва, ветеранам .

На підприємстві сподіваються, що музей стане важливим центром виховної роботи серед молодих портовиків, випускників шкіл та інших навчальних закладів міста.

СМП "Октябрьск " має 6 причалів, обладнаних залізничними під'їзними шляхами і один причал для суден типу "Rо - Rо".

Порт може приймати судна з осадкою до 10,5 м, довжиною судна до 250 м, шириною - до 35 м і судновий партією в 50 тис. т. Осадка і довжина суден лімітується прохідними глибинами Бузького Лиманського каналу.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.