Спецпроект

У Полтаві організували вуличний музей історії Голодомору. ФОТО

В суботу, в День пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років, в Потлаві на вулиці Жовтневій був організований вуличний музей історії Голодомору.

Про це пише vpoltave.info.

На невеликому дерев'яному стенді були представлені експонати їжі тих страшних часів: наварки з води, тирси, кори дерева, прілої крупи, шкіряних ременів і комах, випічки з бур'яну, м'ясо, залите гасом, яким більшовики знущаючись, труїли голодних людей, а також прототип трубки з людської кістки, які робили більшовицькі виконавці з померлих.

Вуличний музей Голодомору

Протягом акції оголошували невідомі факти з історії Голодомору, а також роздали близько 2 тисяч інформаційних листівок .

Як зазначив організатор вуличного музею Олександр Коба: "На таку форму проведення акції мене надихнуло схоже вшанування жертв Голоду 1932-33 років минулого року в Івано-Франківську. Своєю виставкою ми хотіли більш детально і наочно ознайомити полтавців з цією страшною трагедією, а також порівняти сучасне і минуле з точки зору суспільного споживання".

Дивіться також:

Як Голодомор змінив життя українців

Павуки, очерет і лелеки. Що їли під час Голодомору

Доброчинці. Ці люди допомогли іншим урятуватися від голоду

Інструкції російським історикам про Голодомор. ФОТО

Історія журналіста, який уперше розповів про Голодомор

"Чорні дошки" - економічний спосіб знищення українців. СПИСОК

Голод в СРСР. Уривок із книги Тимоті Снайдера "Криваві землі"

Преса УРСР 1932-33 років: "Нові ресторани у Харкові!". ФОТО

Голодомор був геноцидом. Так вважав автор терміну "геноцид"

В Росії книги про Голодомор прирівнюються до тероризму. СПИСОК

Читачі ІП розповідають, як їхні родини вижили в голод

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.