У Батурині вшанували жертв російської різанини 1708 року

На Чернігівщині вшанували пам'ять жертв Батуринській трагедії, яка сталася 1708-го року під час російсько-шведської війни.

Про це повідомляють "Події і коментарі".

У рамках заходів, присвячених трагічній події, в Чернігівському художньому музеї ім. Григорія Галагана відкрито виставку "Реквієм" із фондової колекції Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця".

За словами представника Українського інституту національної пам'яті у Чернігівській області, наукового співробітника Сергія Бутка, з позицій сьогоднішньої історичної науки події в Батурині оцінюються як одна з найбільших трагедій в українській історії.

У храмах Чернігівщини (УПЦ-КП) відправили панахиду по загиблих оборонцях гетьманської столиці й у батуринській церкві Воскресіння Господнього, усипальниці гетьмана Кирила Розумовського, де перепоховали останки вбитих містян, виявлених під час археологічних досліджень.

Батуринська трагедія сталася 2-го листопада (за старим стилем) 1708 року, коли російські війська, захопивши місто, вщент зруйнували оборонний замок і всі будівлі (у тому числі п'ять православних храмів).

При цьому, за різним підрахунками, було жорстоко вбито від 11 до 14 тисяч мешканців, у тому числі дітей, жінок, літніх людей. Кривава різанина сталася за прямим наказом імператора Петра I, який бажав помститися гетьману Івану Мазепі за те, що той став на бік шведського короля Карла XII.

Після знищення Батурина гетьманську резиденцію перенесено до Глухова. З 1760 року Батурин став власністю гетьмана Кирила Розумовського, який мав намір повернути сюди гетьманську столицю.

Дивіться також:

На Печерську знайдено могилу матері Мазепи

Анафема Мазепі: чи існують для неї канонічні підстави?

У Полтаві ставлять п'єсу про зрадників-мазепинців

Палац Мазепи в Росії. На відміну від Батурина, ще цілий. ФОТО

Всі матеріали ІП на тему "Мазепа"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.