Спецпроект

В Сеулі відкрився новий музей сучасного мистецтва

Другий у Південній Кореї національний музей сучасного мистецтва відкрився 13 листопада в Сеулі. Він знаходиться в окрузі Чонногу і є філією музею в місті Квачхон, куди було непросто добиратися туристам. Новий музей набагато більш доступний гостям країни.

Про це пише travel.ru.

Сеульський музей сучасного мистецтва знаходиться по сусідству з такими пам'ятками, як палац Кенбоккун, район Самчхондон і фольклорне село Пукчхон. Будівля музею має три надземних і три підземні поверхи. Крім виставкових залів, тут є відеолекторій, кафе та цифрова бібліотека.

По вівторках, четвергах, п'ятницях і неділях музей працює з 10:00 до 18:00, по середах і суботах - з 10:00 до 21:00, понеділок - вихідний. Вартість квитків - 7 тисяч вон ($ 6,5). Кількість відвідувачів музею обмежено до 500 осіб на годину. Можливо, що на вихідних туристам доведеться стояти в черзі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.