Спецпроект

На Подолі побудують підземний інтерактивний музей

На Подолі за кілька років може з'явитися унікальний підземний інтерактивний музей. Кожен бажаючий зможе побачити "місто мертвих", як називають його археологи, спустившись під землю на Контрактовій площі. У тисяч туристів з'явиться можливість прогулятися по кварталу IX-XII століть, подивитися на побут городян древнього граду, почути гомін торжка і подивитися на битву захисників Подолу.

Про це пише segodnya.ua.

Підземний музей планують побудувати в сквері, поряд з Гостинним двором (зараз тут вентиляційна шахта метро). "У 1970 - х роках під час будівництва лінії метро, тут був відритий цілий квартал з будинками, вулицями, будівлями. Тоді частина знахідок, які заважали метро, знищили. Але на глибині 12 метрів залишилися незаймані об'єкти, які можна розкопати, вивчити і на їх основі створити унікальний для Києва інтерактивний музей старовини, в якому постане вся історія Подолу" , - розповів Михайло Сагайдак, директор Центру археології Києва, інституту археології НАН Україна.

За словами Сагайдака, "місто мертвих" ідеально зберіглося під землею. Після розливів Дніпра стародавні споруди були поховані шарами піску і до наших днів збереглися в незайманому вигляді. "Наразі ведуться підготовчі роботи зі створення інтерактивного музею, він стане частиною проекту "Київ самобутній". Поки рано говорити, як туристи зможуть потрапити в нього, розробляються кілька варіантів. Можливо, це буде ліфт або рухома доріжка. Музейний комплекс складатиметься з двох поверхів і розташується на глибині більше 12 метрів. В експозиції плануємо показати унікальні експонати з побуту киян IX- XII століть. Їх прикраси, зброю, посуд, одяг. Музей буде обладнаний сучасними технологіями, освітленням, відвідувачі поринуть в атмосферу стародавнього міста з його звуками і навіть запахом стародавнього Подолу", - каже Михайло Сагайдак.

Місце проведення розкопок планують накрити скляним куполом. Через нього туристи будуть спостерігати за їх ходом. Після їх закінчення історики приступлять до облаштування музейного комплексу. "Розкопки можуть тривати 2-3 роки. Потім знадобиться рік, для того щоб створити експозицію, - каже Сагайдак. - Я був у схожому британському музеї в місті Йорк. Він живе за рахунок туристів, які з самого ранку займають чергу, щоб побувати в музеї. Вхід коштує 8-10 фунтів". За його словами, у Києві вартість буде приблизно такою ж, а відкриття в столиці подібного закладу принесе прибуток і привабить туристів.

"Ми ведемо переговори з меценатами. Музей стане справжньою родзинкою Києва. Багато меценатів вже готові вкладати гроші в цей проект," - розповів радник голови КМДА Ігор Довбань . - "Поки ми не готові озвучити точну вартість об'єкта або назвати ціну вхідного квитка, все це обговорюється. Але можу сказати, що проект не з дешевих. Він більше під силу приватному бізнесу, оскільки вимагає значних витрат на будівництво та подальшу експлуатацію музею". За словами радника, вже зараз влада думає, чим саме наповнити об'єкт: "Він буде цікавим у плані вивчення історії Подолу, особливо для студентів і школярів. Наприклад, під землею з'явиться цілий квартал з будинками. Ми плануємо відтворити там середньовічний київський базар, відтворити оборону Подолу від татар. Для цього залучимо столичних акторів" , - каже Довбань.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.