В інтернет виклали знайдений у церкві архів ОУН(м). ФОТО

В інтернет вивісили архівні документи Організації українських націоналістів (мельниківців), що були знайдені на Тернопільщині. Історики кажуть, що цей архів унікальний - досі не було знахідок саме мельниківського крила ОУН.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Основу збірки, розміщеної у відкритому доступі в Е-архіві визвольного руху Avr.org.ua, становлять 83 документи ОУН (під проводом Андрія Мельника) за 1939-1948 роки.

Серед них — вишкільні та пропагандистські матеріали (листівки, часописи, брошури), інструкції, записки, накази та звіти тощо.

"Документи були знайдені під банею церкви села Доброводи Збаразького району Тернопільської області під час ремонту", — розповів науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.

Як відзначають історики ЦДВР, це справді унікальний випадок, адже раніше не було подібних знахідок документів саме мельниківського крила ОУН.

 Пропагандивна листівка із програмою ОУН(м), зокрема про "Державний господарський план, що унеможливить анархію капіталістичного виробництва". Дата невідома

До архіву документи передав у 2006 році голова Братства вояків ОУН-УПА в Тернопільській області Петро Касьянчук.

Листівка ОУН(м) проти ОУН(б). Бандерівців називають "диверсантами", які відреклися від тризуба з мечем (символ ОУН) і гасла "Слава Україні! Вождеві слава!". Вересень 1941 року

"За допомогою документів можна яскраво простежити принципи вишкільної системи ОУН(м) — через інструкції для юнацтва, цілі, політичну програму й устрій організації, - зазначила науковий співробітник ЦДВР Ольга Зброжко. - Пропагандистську діяльність ілюструють маніфести, заклики, промови лідерів, а також звернення до членів та прихильників".

 Звернення ОУН(б) до вчителів. "Нам казали, що "Слово о полку Ігоревім" є російським твором..." Є і про "прокляте усім світом юдине плем'я". Дата невідома

Архів містить також примірники підпільних видань ОУН(м), а саме часописи "Юнак", "Сурма", "На пробій", "Український націоналіст", брошуру "Свято зриву" за 1941-1943 роки.

 Обкладинка видання "молодіжки" ОУН(м) "Юнак". Червень 1943 року. В цьому номері є стаття про відомого поета УСРР Василя Мисика, який у ті часи потрапив у німецький полон як вояк Червоної армії (хоч автори статті про це і не знали), звідки втік у 1945-му. Після смерті Сталіна, відсидівши ще й у радянських таборах, Мисик став однією з легенд українського перекладу

Дуже цінними у архіві, на думку істориків, є документи Служби безпеки ОУН(м), оскільки це найменш досліджений аспект її діяльності.

 Документ СБ ОУН(м). Записані від руки пронацистські гасла. Дата, місце і автор невідомі

Ознайомитися з колекцією можна на сайті Е-архіву.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Наразі в Е-архіві доступні копії 11198 документів.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "Інтернет"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.