Янукович подивився реконструкцію боїв під Дніпропетровськом. ФОТО

У реконструкції, присвяченій 70-річчю визволення Дніпропетровська від нацистів, узяли участь більше 1,7 тисяч осіб. Масштабне шоу включало форсування Дніпра, захоплення плацдарму і президента Віктора Януковича.

Про це повідомляє 056.ua.

Реконструкція відбувалася на Заводській набережній у Дніпропетровську.

У ній брали участь представникам 26 клубів реконструкції з України та Росії.

Організації заходу допомагали Збройні сили України.

Було задіяно понад 170 одиниць техніки.

 Фото: 056.ua

Як і 70 років тому, підрозділи ЧА, подолавши Дніпро, вступили в бій з силами противника.

Фото: прес-служби Адміністрації президента

У 1943 році дві армії Третього Українського фронту (під командуванням Родіона Малиновського) 23 і 24 жовтня форсували річку, прорвали оборону противника, укріпилися на плацдармі і 25 жовтня визволили Дніпропетровськ.

 

Десятки тисяч дніпропетровців, присутніх на набережній, могли стежити за трансляцією реконструкції на великих екранах.

 
 

Президент Віктор Янукович спостерігав за боєм з високого правого берега.

 

Для зручності ВІП-персон організатори передбачили біноклі. А ось ветеранам, яких запросили на свято, біноклів не дісталося, повідомляє видання.

 

Битва за Дніпро - наступальна військова операція військ СРСР проти армій Третього рейху та Румунії, тривала з серпня по грудень 1943 року. Дніпропетровська операція - одна зі складових битви.

 Зустріч старшого лейтенанта І.К. Кравченка з мамою у звільненому від гітлерівців селі Голубівка. 1943 рік, Дніпропетровська область. Фото: dnepr-forum.com

Битва за Дніпро була однією з наймасштабніших операцій світової історії. У боях було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту становила приблизно 1 400 км, загальні втрати складають від 1 до 2,7 млн людей.

Плакат із Дніпропетровського історичного музею. Фото: Дмитро ЛАРІН

Внаслідок битви радянські війська зірвали нацистські плани стабілізувати фронт, узяли під контроль усю Лівобережну Україну, визволили Київ і захопили кілька важливих плацдармів на правому березі Дніпра, що уможливило подальші успішні наступи.

Дивіться також:

Сержант-розвідник Третього Українського фронту. ФОТО

Рядовий Залізної дивізії Армії УНР. ФОТО

Реконструкція боїв із поляками у Львові 1918-го. ФОТО

Бій УПА з НКВД і переодягненими чекістами. ФОТО

Танки в снігу. Бій ЧА з Вермахтом під Києвом узимку 1943-го. ФОТО

Зустріч на Ельбі. Реконструкція останньої битви Першого Українського. ФОТО

1864: Громадянська війна в США. Реконструкція битви у Глушині. ВІДЕО

Інші матеріали за темою "Реконструкція"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.