Спецпроект

Одеський музей футболу будуть відновлювати

Одеський клуб-музей футболу, який був повністю знищений під час пожежі на ринку будматеріалів "Селянка" в минулі вихідні, будуть відновлювати.

Про це пише dumskaya.net з посиланням на директора музею Олексія Пакова.

Цей музей створив Еммануїл Ганев, відомий у футбольних колах на прізвисько Моня "Болгарин". Колекція, яку він збирав 35 років, налічувала кілька тисяч експонатів - 1300 шарфів різних футбольних клубів, плакати, м'ячі з автографами, майки, воротарські рукавички, медалі.

"Клуб був некомерційний, і можна сказати, закритий - для любителів цього виду спорту, людей, які "хворіють футболом", - каже директор Олексій Паков, - Не було ні реклами, нічого - тому знали тільки свої. Люди приходили з дітьми, їм проводили екскурсії".

За словами директора, допомогти з відновленням музею вже виявили бажання любителі футболу з України, США, країн Європи та СНД.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.