Грицак отримав польську премію

Історика Ярослава Грицака нагороджено польською премією імені Єжи Ґєдройця за книжку "Пророк у своїй вітчизні: Іван Франко і його спільнота".

Про це повідомляє Польське Радіо.

За словами секретаря капітули премії, професорки Івони Гофман, книжка Грицака присвячена постаті, маловідомій у Польщі.

"Це книжка про народження українського народу, - зазначила Гофман. - Важливо – і це ми брали до уваги, коли приймали рішення про те, кому буде вручено нагороду – що ця книжка вийшла на польський ринок у 70-ту річницю трагічних подій на Волині".

Премія імені Єжи Ґєдройця вручається щороку за дослідження над спадщиною паризької "Культури" або за творче продовження ідеї Єжи Ґєдройця.

Єжи Ґєдройць – польський публіцист, громадський діяч, засновник і головний редактор часопису "Культура", що видавався у Парижі.

Ґєдройць був активним прихильником польсько-української співпраці, визнавав можливість взаємовигідних стосунків незалежних Польщі і України в їх післявоєнних кордонах.

Зокрема, з його ініціативи у Бібліотеці "Культури" з'явилася друком антологія української літератури 1917-1933 років "Розстріляне відродження".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.