Спецпроект

У Китаї відкрився найбільший музей під відкритим небом

В Китаї відкрився музей-скансен, де відвідувачі зможуть побачити 130 найбільш відомих визначних пам'яток в один день.

Про це пише rkm.kiev.ua.

Парк Скансен на півдні Китаю є домом для найвідоміших архітектурних творінь нашої планети. Парк мініатюр розташувався на площі в 480 000 квадратних метрів.

Тут хмарочоси межують з чудовими храмами Ангкор-Ват у Камбоджі, а трохи далі розташувалися багатоквартирні будинки з видом на лондонський Тауер і Єлисейські Поля. Відвідувачі незвичайного парку зможуть побачити Статую Свободи і Сіднейський Харбор Брідж до обіду, а потім відправитися на прогулянку в гори Фудзі, але перед цим зробити зупинку, щоб кинути монетку в фонтан Треві і помилуватися архітектурою Парку Гуель Гауді.

Як і в Парижі, Ейфелеву вежу видно далеко за горизонтом, а поруч розташували Версальський палац і знамениті єгипетські Піраміди, які зазивають відвідувачів.

Манхеттен знаходиться в двох кроках від гори Рашмор.

Останнім часом китайські мандрівники стали найактивнішими у світі туризму, але для тих, хто не може дозволити собі побачити реальні пам'ятки, цей парк пропонує можливість почати день у Лондоні, пообідати в Парижі і помилуватися заходом сонця над Сіднейським оперним театром.

Подібні творіння є і в інших куточках планети. 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.