На могилі лідера "Братів Гадюкіних" відкрили пам'ятник. ФОТО

На могилі лідера рок-гурту "Брати Гадюкіни" Сергія Кузьминського відкрили пам'ятник. Монумент має вигляд прямокутника - дзеркального з одного боку та іржавого з іншого.

Саме таким, за словами друзів, був Кузя: відкритість та доброзичливість у ньому поєднувалась з гостротою слів та брутальністю поведінки, повідомляє Високий Замок.

У присутності рідних, близьких і численних прихильників пам'ятник презентували скульптор Олексій Золотарьов та клавішник гурту "Брати Гадюкіни" Павло Крохмальов.

І позитивний, і негативний бік характеру музиканта відобразився у його піснях, тому скульптуру пронизує птах - символ свободи та творчого польоту.

Фото: galinfo.com.ua

"Тут закладена багатогранність особистості Кузі, - пояснив свій задум автор скульптури Олексій Золотарьов. - Це абстрактний образ свободи духу".

Зворотній бік

Друзі наспівували куплети пісень "Братів Гадюкіних", дехто з шанувальників приніс раритетні записи гурту, інші прийшли з музичними інстументами і виконували відомі композиції Кузі.

 

У жовтні 2012 року депутати Мостиської міськради (Львівська область) назвали одну з нових вулиць у місті на честь Сергія Кузьминського.

Вокаліст і автор пісень львівського рок-гурту "Брати Гадюкіни" Сергій Кузьминський помер у Києві у серпні 2009-го. Йому було 46 років. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Дивіться також:

1989: Сестричка Віка співає пісню на слова Кузьминського. ВІДЕО

Львів часів Кузьминського. Місто, про яке не хочуть знати

1995: "Океану Ельзи" вперше на телебаченні. ВІДЕО

50 років аудіокасеті. Носій, який розвалив соціалізм. ФОТО

1989: "Піду втоплюся..." на першій "Червоній Руті". ВІДЕО

1986: Віктор Цой стає кінозіркою в Києві. ВІДЕО

Інші матеріали за темою "Музика"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.