Спецпроект

У Дніпропетровську відкриється Музей українського живопису

16 жовтня в Дніпропетровську відкриється Музей українського живопису. Перша експозиція буде присвячена дніпропетровським художникам ХХ століття.

Про це пише gigamir.net.

Ідея відкриття подібного музею в Дніпропетровську належить Олегу Наумову.

"Я ставлю перед собою два основні завдання: колекціонування і збереження історії, - розповів творець музею Олег Наумов. - Ми прагнемо поповнювати зібрання робіт, реставрувати їх і представляти публіці".

Крім власне картин в музеї з часом буде представлено все, що пов'язане з творчістю і біографією українських художників: книги, альбоми, статті, спогади родичів і друзів, особисті листи, фотографії із сімейних архівів.

Одне з головних завдань музею - привернути увагу публіки до напівзабутих імен, зберегти культурне багатство дніпропетровської школи живопису.

Для всіх жителів і гостей міста Музей українського живопису розкриє свої двері 16 жовтня за адресою Червона Площа, 5-А.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.