100 РОКІВ "МЕРТВІЙ ПЕТЛІ". ЗРОБЛЕНО В КИЄВІ

27 серпня (9 вересня за новим стилем) 1913 року командир Київського авіаційного загону Петро Нестеров уперше в історії авіації здійснив "мертву петлю". Це була перша фігура вищого пілотажу у світі. А відбувалося все у небі Києва, над Шулявкою.

О 18-ій із гаком годині вечора підпоручик Нестеров на літаку "Ньюпор-IV" із двигуном потужністю 70 кінських сил піднявся над Сирецьким військовим летовищем [у 1920-х територія аеродрому була забудована павільйонами кінофабрики ВУФКУ, нинішньої студії ім.Довженка - ІП].

На висоті 600 метрів льотчик уперше у світі здійснив "мертву петлю" (вертикальний політ по замкненому колу), що згодом стала називатися "петлею Нестерова".

Петро Нестеров біля "Ньюпора", на якому мертвопетлював

У лютому 1914 року Київське Товариство повітроплавання відзначило свого члена Петра Нестерова за наукову розробку питання про глибокий крен і за здійснену ним "мертву петлю", присвоївши йому золоту медаль Товариства. Армія підвищила льотчика до штабс-капітана.

І до, і після свого досягнення член Київського товариства повітроплавання Нестеров провадив цікаві експерименти.

Виконання мертвої петлі. Фото: en.wikipedia.org

У липні 1913 року він без попередньої підготовки здійснив переліт за маршрутом Київ-Остер-Ніжин-Київ. За кілька днів повторив цей переліт, але вже на чолі групи з трьох літаків. То був перший у світі груповий переліт строєм, з чотирма посадками на обраних із повітря, не підготовлених заздалегідь майданчиках.

Маючи ґрунтовні теоретичні звання і пілотажний досвід, Петро Нестеров теоретично обгрунтував можливість виконання глибоких віражів і здійснив їх на практиці.

Петро Нестеров

У березні 1914 на літаку "Ньюпор"-IV Нестеров із механіком Руденком здійснив переліт Київ-Одеса (за три години), а через кілька днів — Київ-Севастополь.

Улітку 1914 року льотчик вирушив на фронт Першої світової війни. 26 серпня (8 вересня за новим стилем) під час кампанії за Львів біля галицького села Воля-Висоцька він здійснив перший у світі авіатаран, атакувавши і збивши більший за розміром австрійський літак. Обидва авіатори і помічник австрійського пілота загинули.

Могила Нестерова на Лук'янівському цвинтарі в Києві

Посмертно Нестеров був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеню, йому надали чин капітана. Родині призначили найвищу на той час пенсію — 1890 рублів на рік.

Труну з тілом Петра Нестерова привезли до Києва. Попрощатися прийшли десятки тисяч киян. Його відспівали у Микільському військовому соборі [зараз на його місці - Палац дітей і юнацтва - ІП] на Печерську і поховали під дерев'яним хрестом на Аскольдовій могилі, поруч з п'ятьма іншими пілотами.

Пам'ятник Нестерову і його рекорду біля Київського авіаційного заводу

Радянська влада вирішила перетворити на парк старовинне аристократичне кладовище на Аскольдовій могилі. 1938 року прах Нестерова перепоховали на Лук'янівському цивільному цвинтарі (ділянка № 13-1, ряд 2, місце 6).

У 1962 році Міжнародна авіаційна федерація ввела перехідний приз для переможця першості світу з вищого пілотажу — кубок імені Нестерова.

Дивіться також:

Аерофотозйомка Першої світової війни. ФОТО

Перший український авіатор - оспіваний Блоком соратник Міхновського

Аеропорт "Бориспіль" імені Ігоря Сікорського?

Іван Кожедуб. Великий українець і найбільший ас союзників

Як СРСР збивав над Карелією корейський "боїнг". ФОТО

Інші матеріали за темою "Авіація"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.