У Криму постраждали два реконструктори війни 1953-56 років

У Бахчисарайському районі Криму під час історичної реконструкції Альмінської битви Кримської війни 1853-1856 років унаслідок вибуху порохових зарядів постраждали дві людини.

Про це повідомила прес-служба Головного управління ДСНС України в Криму.

Унаслідок необережного поводження з вогнем вибухнули порохові заряди, внаслідок чого постраждали житель Києва, 1980 р.н., та мешканець Севастополя, 1965 р.н. Постраждалих з опіками обличчя і рук доправили до лікарні № 4 Севастополя.

Як повідомлялося, у Криму тривають пам'ятні заходи, присвячені дню пам'яті воїнів, полеглих у роки Кримської війни 1853-1856 рр.

Одним з основних заходів була реконструкція історичних подій на полі Альмінської битви в селі Віліне (Бурлюк) Бахчисарайського району, що відбулася 28 вересня. У реконструкції брали участь військово-історичні клуби з Росії, Білорусі, Великобританії, Франції та України.

Як відомо, у жовтні 2011 року під час показових виступів на фестивалі в Кам'янці-Подільському загинув реконструктор із Москви - один із учасників влучив москвичу у голову шомполом, забутим у стволі мушкета. 

Східна війна 1853-1856 років велася між Російською імперією й коаліцією Англії, Франції і Туреччини за контроль над протоками з Чорного у Середземне море і нинішніми територіями Румунії та Молдавії. Основні бойові дії розгорталися в Криму, тому війна увійшла у світову історіографію як Кримська.

У ході бойових дій союзникам вдалося сконцентрувати угруповання армії і флоту на Чорному морі і здійснити успішну висадку в Криму десантного корпусу, нанести російської армії низку поразок і після річної облоги захопити Севастополь.

Українці брали участь у боях на боці обох конфліктуючих сторін, переважно у складі Російської імперської армії та флоту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.