Спецпроект

До Музею авіації в Києві привезли нові літаки. ФОТО

Напередодні 10-річного ювілею Музей авіації отримав два подарунки: пасажирські літаки Ан-28 і Let L​​-410.

Про це пише segodnya.ua.

L-410 (пасажирський літак чеського виробництва) був презентований музею начальником Кіровоградської льотної академії Сергієм Неділько, а Ан-28 - приватною особою.

Перевезення Ан-28 викликало ажіотаж у водіїв авто на Жулянському шляхопроводі: УАЗик тягнув за собою літак без крил. ДАІ зупинило його перевезення, у водія не виявилося дозволу на перевезення великогабаритних вантажів, тому літак відбуксирували в кишеню на Окружній.

"Пізно ввечері, коли траса стала практично порожньою, ДАІ дозволило продовжити транспортування, - розповів провідний науковий співробітник музею Валерій Романенко. - А о п'ятій ранку доставили в музей. У п'ятницю вранці до столиці привезли і подарунок з Кіровограду".

Розібраний L-410 із Кіровограду привезли на трейлері. Фото: Антон Довбуш, segodnya.ua

Нові експонати будуть використовуватися і як навчальні посібники для студентів НАУ.

"L-410 доci популярні, - наголосив Романенко. - Обидві машини - свого роду літаючі маршрутки, 18-19 місць, використовувалися місцевими авіалініями для польотів на 500-1000 км".

А так цей красень виглядає у польоті. Фото: www.airplane-pictures.net

Ювілей Державний музей авіації святкуватиме з 4 по 6 жовтня. Разом з новими надходженнями його колекція складає 90 літаків, як військових, так і пасажирських, і навіть два безпілотника.

Дивіться також: "Екскурсія Київським музеєм авіації. ФОТО"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.