Спецпроект

Музей підводних човнів у Балаклаві відкриє нові приміщення

Військово-морський музейний комплекс "Балаклава" (музей підводних човнів) у 2014 році відкриє нові експозиції про підземний Севастополь та історію флоту.

Про це пише sevastopol.su.

Довгий час експозиції не оновлювались. У 2014 році відвідувачі музею підводних човнів зможуть побачити експозиції, присвячені історії Військово - морських сил України і "Історії підземних фортифікаційних споруд" - підземному Севастополю.

Остання експозиція буде унікальною. Можна буде побачити документи і почути інформацію, яка раніше була засекречена і ніде не оприлюднювалася.

Крім того, планується відкрити зал з експонатами і документами про історію морських військово-диверсійних сил і кілька приміщень, де будуть показувати військово-історичні фільми.

Музей підводних човнів почав роботу в 2002 році.

1 серпня 2005 відкрилася експозиція "Історія освіти та становлення Військово-морських сил України".

Тут представлені адміральські мундири командувачів - Кожина, Безкоровайного, предмети з підводного човна "Запоріжжя" - індивідуальний дихальний апарат, радіобуй, зимова форма підводника .

В експозиційному залі є стенди з прапорами ВМС ЗС України, нарукавними знаками різних підрозділів, кораблів управління ВМС. У залах експонується різне озброєння, яке використовується підводними кораблями, підводними човнами, морською піхотою, береговою артилерією.

Комбінована протиатомна фортифікаційна споруда для ремонту і укриття підводних човнів будувалася в період 1953-1961 років. Завод працював до 1993 року.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.