Спецпроект

АНОНС: Сковородинівські читання розпочнуться на Харківщині

26 вересня 2013 року о 10.30 в приміщенні Національного літературно-меморіального музею Г.С.Сковороди (Харківська обл., Золочівський р-н, с. Сковородинівка, вул. Приозерна, 3) відбудеться відкриття ХХІ Харківських міжнародних Сковородинівських читань "Філософія і богослов’я: на шляху діалогу", приурочених до 1025-річчя Хрещення Русі.

Про це пише prostir.museum.

Під час читань, які триватимуть два дні і проходитимуть не тільки у музеї Г.С.Сковороди, а й у Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна, передбачають порушити  питання філософсько-богословської традиції в Україні та у творчості Г.С.Сковороди, спробувати дізнатися, яким чином відбувається  діалог

 філософії й богослов’я у сучасному університеті, де пролягає поділ між богослов’ям і філософією в релігійній філософії та ін.

До участі у конференції зголосилися філософи та філологи Харкова, Луганська, Дніпропетровська, Житомира, Дрогобича, Івано-Франківська. Високий міжнародний статус конференції потверджує участь доктора теології Лондонської школи теології Тоні Лейна, а богословська проблематика буде розкриватися в тому числі й за участі священнослужителів та викладачів Харківської Духовної Семінарії.

Збір та реєстрація учасників – 26 вересня о 8.00 біля Північного корпусу Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (м. Харків, м-н Свободи, 6). Від’їзд до с. Сковородинівка заплановано на 8.30.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.