Спецпроект

Палац-музей "Ластівчине гніздо" взимку буде закрито

25 вересня палац-музей "Ластівчине гніздо" не приймав відвідувачів у зв'язку з проведенням проектних робіт з майбутньої реконструкції. Найближчі дні у туристів ще є можливість відвідати одну з найбільш впізнаваних пам'яток Криму, але незабаром палац закриється.

Про це пише gostyam.sebastopol.ua.

Під час зимового періоду робота палацу-музею "Ластівчине гніздо" буде припинена. Відповідне рішення було прийнято Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини, повідомляє прес-служба комітету.

З 1 жовтня музей закривається, а на майданчик перед палацом вводиться більш суворий режим допуску. Фахівці визначать найбільш небезпечні ділянки на майданчику і захистять їх від туристів.

За оцінками фахівців Ластівчине гніздо наразі входить до трійці найбільш аварійних культурних пам'яток Криму.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.