Спецпроект

До єгипетського музею повернули награбоване після повалення Мурсі

У музей старожитностей єгипетського міста Маллаві повернули щонайменше чотириста експонатів, викрадених звідти під час заворушень серпня 2013.

Про це пише lenta.ru.

Зокрема, повернуті тринадцять експонатів, які місцевий м'ясник намагався продати на чорному ринку.

Для повернення предметів, які опинилися в розпорядженні м'ясника Ессама Аль-Сакката, правоохоронним органам довелося провести операцію під прикриттям. Співробітник поліції, який видавав себе за потенційного покупця, зустрівся з викрадачем в місті Гіза і викрив його. Зокрема, в м'ясника забрали статую давньоєгипетського бога мудрості Джехуті, набір теракотових статуй і шість світильників.

Аль-Саккат став першою особою, заарештованою у зв'язку з пограбуванням музею у Маллаві. Цей музей був у числі закладів культури, найбільш серйозно постраждалих в ході заворушень, які охопили Єгипет після повалення в липні 2013 року президента - ісламіста Мухаммеда Мурсі. У вересні Маллаві відвідала група експертів ЮНЕСКО, яка визначила, що з музею зникло шістсот артефактів.

Масові хвилювання і зіткнення між супротивниками і суперниками Мурсі стали вже не першим за останні роки моментом, коли єгипетські музеї зазнали масового розграбування. У попередній раз це відбулося під час революції січня-лютого 2011 року, яка забезпечила ісламістам прихід до влади. Зокрема , мародери розграбували Каїрський єгипетський музей - найбільше у світі сховище давньоєгипетського мистецтва. Частину викрадених в ході революції старожитностей згодом вдалося повернути.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.