Спецпроект

Кабмін намагався віддати музейникам фальшиві картини - директор НХМУ

Два шедеври художника Миколи Глущенка (картини "Село біля річки" і "Дніпровські далі"), які були замінені на копії під час експозиції у Кабміні, так і не повернуті Національному художньому музею.

Про це в інтерв'ю Дзеркалу тижня повідомила директор музею Марія Задорожна.

"Знаємо, що слідство просувається. В принципі, якихось нових деталей у справі поки що немає, ведуться слідчі дії. На початку цієї детективної історії ішлося про чотири твори, але два з них вже зайняли своє законне місце в музеї. Замість двох інших нам намагалися повернути неавтентичні роботи. Наскільки мені відомо, ці полотна були вилучені міліцією з Кабінету міністрів України і долучені до матеріалів справи", - сказала вона.

За її словами, після скандалу зі зникненням картин жодного прохання про передачу творів на тимчасове зберігання до вищих інстанцій не було - ні офіційного, ні приватного.

  "Дніпровські далі"

"Важко сказати, чому... Іноді бажання змінити експозицію у високих кабінетах виникає при зміні влади. Але, ймовірно, останні події, пов'язані з музеєм, обмежили бажання можновладців брати на себе таку відповідальність - "позичати" оригінали з Національного художнього музею України", - зазначила директор.

Як відомо, раніше музейники заявили, що з Кабміну зникли цінні картини, які виставлялися в стінах уряду, замість двох з них з'явилися фальшивки.

Йдеться про роботи імпресіоніста Глущенка. Страхова оцінка картини "Дніпровські далі" (1937-го року) - 560 тисяч 700 гривень, а картини "Село біля річки" (1951 року) - 600 тисяч 750 гривень.

 "Село біля річки"

Як відомо, у серпні 2001 року чотири картини Глущенка були передані з НХМУ до Кабінету міністрів "на тимчасове зберігання" (експонування в урядових приміщеннях).

На початку листопада 2011 року комісія НХМУ провела в будівлі уряду звірку наявності й стану картин.

Під час цієї перевірки співробітники музею засумнівалися, чи справжні дві вищезгадані картини належать Глущенку.

У квітні 2012 року результати хімічної експертизи підтвердили, що картини Глущенка, які висять в Кабміні, є підробками, "створеними у XXI сторіччі". Тодішній міністр культури Микола Кулиняк анонсував міліцейське слідство.

Попередній директор Національного художнього музею, якого Мінкульт звільнив на початку квітня 2012 року, пов'язував свою відставку з тим, що музей відкрито заявляв про зникнення картин в Кабміні.

УП.Життя

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.