Спецпроект

Дніпропетровський музей шукає спонсорів та партнерів

Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького шукає допомоги спонсорів, партнерів для взаємовигідного співробітництва в організації показу колекції цінних паперів.

Про це пише prostir.museum.

Музей має 270-тисячне музейне зібрання з різноманітними колекціями, які відтворюють усі аспекти людського життя, різні сфери діяльності і зацікавлень.

Однією з таких колекцій є збірка цінних паперів (акцій, облігацій) кінця ХІХ — поч. ХХ ст., періоду промислового буму на півдні України. В цей час в Російській імперії поряд з окремими капіталістами з’являється капіталіст асоційований — акціонерні товариства, що забезпечило колосальне розширення масштабів виробництва і виникнення підприємств, які були неможливі для окремого капіталу.

Усього в музейній колекції біля 150 акцій і облігацій, які здебільшого надійшли від мецената музею Дмитра Олександровича Піркла протягом 2010-2013 рр. Це акції бельгійських, французьких і російських товариств, або сумісних: російсько-бельгійських, франко-російських. З них найбільша кількість акцій і облігацій товариств, створених у Бельгії — Брюсселі.

За галузями промисловості найбільша кількість акцій металургійних АТ, за ними йдуть кам’яновугільні підприємства, залізорудні, хімічні і скляні компаніїї, електричні трамваї, будівельні, залізничні, банківські.

Маючи таку численну і цінну колекцію, музей планує організувати і провести ряд змістовних і корисних наукових і просвітницьких заходів з метою дослідження і популяризації історії фінансово-промислового підприємництва в Україні. Зокрема, це підготовка і проведення масштабної виставки у Дніпропетровську на базі музею, міжнародної наукової конференції з вказаної проблематики та видання каталогу цінних паперів з фондів музею.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.